Для педагогів
Інститут миру і порозуміння в рамках проєкту «Мирна школа» запрошує освітян долучитись до курсу Альони Копіної «Особливості спілкування з родинами військовослужбовців».
Метою курсу є обговорення та спільний пошук відповідей на питання, які вважаються частиною «культури спілкування» з військовослужбовцями та їх близькими.
Учасники курсу розглянуть, які теми в спілкуванні потребують особливої обережності та делікатності під час розмови з родинами військовослужбовців, а також обговорять, яким чином надати їм підтримку під час цього складного періоду.
Тренером курсу є Альона Копіна, експертка, тренерка ІМІП, медіаторка та мати військовослужбовця.
Курс складається з трьох вебінарів за окремими темами.
Темою першого вебінару стане «Культура спілкування у суспільстві з травмою війни».
Мова піде про те, що ми розуміємо під визначенням «культура», як змінилися суспільні норми через повномасштабну війну і як це впливає на наше сприйняття родин військовослужбовців.
Темою другої зустрічі стануть «Особливості та ефективне спілкування з родинами військовослужбовців.
Учасники будуть досліджувати те, що лежить на поверхні, та те, що приховано в спілкуванні з родинами військовослужбовців, а також навчаться говорити про складні теми та використовувати інструменти ефективної комунікації.
Третій вебінар буде присвячений темі «Океан болю та можливості рятувального човника».
Мова під час зустрічі йтиме про те, як працівники освіти формують та транслюють культуру підтримки та від чого вона залежить.
Вебінари відбудуться 23, 24, 25 листопада з 18:00 до 20:30 на платформі Zoom.
Кількість місць у групі обмежена, зарахування учасників на курс відбуватиметься після розгляду цієї форми реєстрації.
Інститут миру і порозуміння – українська громадська організація, яка спеціалізується на досягненні позитивних і стійких змін щодо формування соціального капіталу та зміцнення «соціальної тканини» нашого суспільства за допомогою діалогових та відновних практик.
Проєкт «Мирна школа» отримав статус успішно завершеного експерименту всеукраїнського рівня відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України.
Проєкт підтримується урядом Німеччини через спільний внесок Програмного офісу forumZFD в Україні та Громадянської служби миру Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, та реалізується ГО «Інститут миру і порозуміння» (ІМіП) у співпраці з Інститутом модернізації змісту освіти МОН та Українським НМЦ практичної психології і соціальної роботи.
Запрошую Вас до участі в онлайн-заході «Профтех онлайн», який організовано ГО «Прогресильні».
Будемо розглядати такі теми:
1. Шлях до самостійності: оптимізація ресурсів у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Спікер: Богдан Леонтюк, директор Професійно-технічного училища № 38 смт. Голованівськ.
2. Як керівнику планувати стратегічний розвиток закладу профтех?
Спікерка: Олена Гришаєва, заступник директора Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Дніпропетровській області.
Онлайн-захід відбудеться 24 жовтня 2023 р., початок о 17.00.
Тривалість заходу: 1 год. 30 хв.
Мерщій реєструйтеся, адже буде сучасно, актуально, практично та цікаво!!
Анкета для реєстрацій:
https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdrOmf81OTfvAwZlBEQcpwX6aAmZ6m1WnbJoAVppswQA_4aVQ/viewform
Відеотренінги з "Психологічної підтримки""
26 вересня 2023 року
На платформі «Дія.Цифрова освіта» вийшов новий освітній серіал про протидію булінгу «Школа без цькувань», який цілісно розкриває явища цькування та пропонує доказові підходи його протидії.
Освітній серіал про булінг для вчителів
Освітній серіал про булінг для батьків
На платформі "Прометеус" вийшов безкоштовний онлайн курс
Онлайн курс з протидії булінгу
19 вересня 2023 року
Саме тому пропоную вам інформаційний вісник Українського католічного університету і хочу звернути нашу увагу на проблему суїцидальності та поділитися наявними інформаційними ресурсами. Адже від того, наскільки ми обізнані у цій темі, наскільки уміємо насамперед вчасно виявляти осіб з депресією та скеровувати їх за належною допомогою, а також оцінювати ризик суїциду та застосовувати сучасні доказові стратегії менеджменту суїцидальності, залежатиме можливість вчасних та ефективних втручань - а відтак шанс порятунку життя...
|
01 вересня 2023 року
25 листопада 2022 року
❤
Регулярне впровадження психологічних хвилинок у зручний час та слушній нагоді допоможе здобувачу освіти стати більш спокійним, врівноваженим, а також дасть змогу краще зрозуміти свої почуття. Учитель має сам визначити, коли і у який час провести психологічну хвилинку. Інформацію можна отримати на сайті https://cutt.ly/PMCPcHf
❤
Триває дев'ятий місяць повномасштабного вторгнення росії. Ми показуємо всьому світу неймовірну витримку та силу! Але навіть у суперстійких людей закінчується внутрішній ресурс. А сили потрібні як для підтримки себе та близьких, так і для великої відбудови. Тож що відбувається з нашою психікою на дев'ятому місяці війни? Де знайти внутрішній ресурс для себе? А на що зараз витрачати сили марно – поговоримо з психотерапевтом Олегом Чабаном.
❤
БАЗОВІ ПРАВИЛА ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІД ЧАС ВІЙНИ:
Обов'язково читати до кінця!!!!
1. Перестати очікувати “коли це закінчиться”. Це звучить жорстоко, але таке очікування забирає у вас сили. Закінчиться. Обов’язково. Але необхідно діяти відповідно до реалій сьогодення.
2. Безперервно пристосовуватися до нових умов. Для цього відповідаємо на запитання:
Що я можу робити зараз, щоб я відчув себе краще? Безпечніше? Тепліше?
Який маленький крок я можу зробити протягом 5 хвилин? Найближчої години? В цей день?
3. Відмовлятися від того, що емоційно послаблює. Для цього відповідаємо на запитання:
Що погіршує мій стан?
Після чого я відчуваю безсилля?
Від чого мені потрібно зараз відмовитись?
Перегляд яких каналів новин посилює мою тривогу?
Які розмови мене виснажують?
4. Поповнювати свої емоційні запаси. І тому відповідаємо на запитання:
Що додає мені життєвого ресурсу?
Що допомагало почуватися краще останніми днями?
Якась діяльність?
Якісь розмови?
Перегляд якоїсь інформації?
5. Підтримувати зв’язки з близькими людьми.
Запитувати трендове «Як ти?». Обмінюватись новинами.
Обійматися. Проводити час разом.
Зараз дуже потрібен емоційний контакт. Тому, якщо ви на відстані, додайте аудіо та відеоспілкування замість текстових повідомлень.
6. Допомагати іншим, але уважно стежити за правилом «кисневої маски»: допомагаємо лише після того, як подбали про себе (дивись попередні пункти). Якщо сили та можливість є, то думати:
Кому я можу принести користі зараз?
Хто потребує моєї допомоги?
Якою може бути допомога?
❤
СПОСОБИ ЗНИЗИТИ ТРИВОГУ:
1. Дихайте. Дихання спокійне, повільне, видих довше вдиху. Якщо відчуваєте, що сильно б’ється серце, запаморочення, «загубленість», нудить – все залишайте на хвилину – і дихайте;
2. Пийте воду, потроху;
3. Одягніть на руку будь-яку гумку і клацайте себе по руці, якщо відлітаєте «в паніку»;
4. Займайте себе діяльністю, до якої ви звикли і яку робите впевнено;
5. Екстрена допомога – зробіть будь-яку фізичну вправу: сядьте, встаньте в планку, відіжміться 10 разів. Контроль за емоціями повернеться через контроль тіла;
6. Проконсультуйтеся зі знайомими лікарями: які препарати від тривоги вам можна приймати та купіть їх;
7. Знайдіть психологічний безкоштовний бот в Телеграмі, він допомагає впоратися з нападом паніки:
8. Не забувайте їсти. Голод погіршуватиме ваш стан;
9. Намагайтеся не втягуватися в емоційні дискусії зараз. Дуже важливо зараз берегти свої емоційні сили;
10. Обійміть близьких.
Що робити, якщо ви злякалися та не можете їсти?
Випийте «Ношпу» 1-2 таблетки.
Покладіть тепле на живіт.
Подихайте спокійно та глибоко.
Зробіть самомасаж живота.
Що робити, якщо ви злякалися та не можете спати?
Випийте будь-який доступний вам заспокійливий засіб.
Подихайте спокійно та глибоко.
Закрийте очі. І почніть рухати ними (не відкриваючи) праворуч-ліворуч. Так 15-20 разів.
Потім відкрийте, трохи покліпайте і повторіть рухи вправо-ліворуч із закритими. Таких циклів необхідно зробити близько 10.
Що робити, якщо ви злякалися й почали тремтіти?
Подихайте спокійно та глибоко.
Напружте кулаки, стисніть їх щосили, протримайте так 5-7 секунд, розслабте. Виконайте за аналогією з іншими частинами тіла.
Залишайте щось не травмонебезпечне, що є під рукою: м’яч, м’яка іграшка, змотана в клубок річ. Кидайте щосили, 10-15 разів.
Що робити, якщо у близької людини істерика?
1. Зупинити фізично, відвести убік.
2. Взяти за руку / Обійняти / Притиснути до себе.
3. Встановити контакт очима.
4. Дати води, вмити. Наполягати, щоб вона зробила хоча б один ковток. Потім ще один.
5. Показувати, як треба дихати: «Дихай зараз, як я. Вдих, видих, вдих, видих».
6. У разі сильного надмірного емоційного потрясіння, спробувати легенько струснути чи поплескати по тілу.
7. Сказати: “Зараз це пройде, зараз ти заспокоїшся, я поруч”. Ви повинні говорити голосно, чітко та твердо. Фрази лише прості, 2-3 слова. Вам потрібно бути якомога спокійними та виваженими.
Як заспокоїти людину у кризовому стані телефоном?
1. Встановити контакт, привернути увагу до себе: “Ти мене чуєш?”. Запитати кілька разів, якщо людина в істериці. Ідеально отримати відповідь “так”.
2. Допомогти стишити дихання: “Зроби вдих та видих”, “Зробив?”, “Ще раз?”, “Є?”.
3. Переключити увагу людини на зовнішні об’єкти: “Де ти зараз?”, “Що ти зараз бачиш?”,”Хто поруч з тобою?”.
4. Забезпечити безпеку людини: “Ти в безпеці зараз?”, “Тобі зараз щось загрожує?”. Якщо ні, то дати чітку інструкцію, куди йти.
5. Сказати те, що відбувається з людиною: “Ти злякався”, “Ти шокований”, “Це мине”, “Слухай мій голос”, “Я поруч”.
6. Якщо людина продовжує перебувати в афекті, припустимо крикнути, голосно та чітко вимовити ім’я або звернення: “Мама!”; “Бабуся!”.
7. Коли людина заспокоюється, дайте їй інструкцію, що зараз робити: “Іди додому та приготуй їжі, вимкни телевізор та йди умийся”.
8. Домовитеся, коли ви перевірите стан людини: “Я зателефоную тобі через 10 хвилин, обов’язково візьми слухавку”.
Леся Данилюк
19 вересня 2022 року
10 травня 2022року
30 березня 2022 року
З 28 березня, після вимушених тривалих канікул, у навчальному закладі відновлено дистанційне навчання.
Чому нам пропонують розпочати навчання з періоду адаптації?
Наші діти дорослі, відчувають зараз гаму почуттів так саме, як і ми. В перші дні більше очікують не нові знання, а спілкування. У них багато запитань до нас, їм важливо бути почутими та отримати відповіді.
Розпочніть урок з пропозиції: працювати з увімкненими екранами, звісно, враховуючи умови. Це дасть вам можливість спостерігати. Якщо побачите, що учень схвильований, запропонуйте обговорити, задати питання.
Учні можуть проявляти незібраність, розпочинаючи виконувати завдання, не вислуховувати пояснення до кінця, сердитись, виявляти агресію, переживати розлуку з тими, хто виїхав, відчувати провину, що десь гірше, ніж у нас. Поясніть, що це нормальний прояв в ненормальної ситуації. Всі ці стани допомагають сконцентруватися на головному завданні - вижити фізично та психологічно. Головне - контролювати злість, агресію щодо навколишніх, бо надмірний прояв може порушити важливі стосунки. Якщо хто-небудь злиться на кого-небудь, проговоріть це, поясніть, чому: «Я відчуваю злість, бо очікую підтримку, але не відчуваю її», «Хочу, щоб мені допомогли, вислухали».
Сьогодні йде війна, але діти повертаються до навчання, це допомагає батькам відчути, що діти зайняті головною справою. Навчатися в такий час - це добре, це важливо, це наша допомога нашим воїнам, це наша вдячність за таку можливість, що діти можуть навчатися.
Добре займатися звичними справами. Дозвольте їм сумувати. Вислухайте їхні міркування без засуджень та оцінок. Проговоріть, що відбувається, запитайте, чого вони побоюються, підтримайте їх.
Проговоріть, як краще вчинити, щоб залишитися неушкодженими, виконувати правила безпеки.
Заохочуйте їх прагнення бути суспільно корисними та надайте таку можливість. Підлітки, юнаки здатні надавати допомогу у важкій, кризової ситуації ровесникам, молодшим. Прояви такого піклування та турботи допоможе їм більше відчути контроль над ситуацією.
Випускники можуть ставити запитання: «Планували, готувались, мріяли, а зараз всі мрії розвалились. Як бути?»
Для знаття напруги та повернення до стану «тут та зараз» пропоную вправу «Я в минулому, Я тут, Я у майбутньому» . Можливі варіанти - це може бути загальна історія, або буде кожен писати, чи розповідати самостійно, чи малювати. Все минає. У всього є початок та кінець. Життя продовжується. Мрії здійсняться, обов'язково!!!
Під час уроку потрібно демонструвати спокій, надійність, бути щирими. Діти вловлюють краще за дорослих стан вчителя. Якщо схвильовані, скажіть про хвилювання. Якщо є питання, на які не можете надати відповідь,запропонуйте зустріч онлайн с фахівцем, наприклад, який працює за даними темами.
Якщо є нові учні, познайомтесь з ними, звертайтесь обережно, як до дорослих, які пережили певну кризу, але в основному так, як і до інших. Варто чітко визначити правила роботи, пояснити, чого чекаєте від них.
Щоб відчувати стан учнів, ще пропоную на початку та наприкінці уроку зробити вправу, «Мій стан та ресурс зараз». Оцініть свій стан за десятибальною шкалою, відмітьте зміни на краще. Якщо змін не відбувається, підключайте фахівця.
Почнеться навчання - буде краще. Адаптація до навчання необхідна і учням, і вчителям. Цей період відводиться повторенню, тому є можливість більше приділити уваги спілкуванню і підтримці.
Рада бути вам корисною. Ольга Євгеніївна.
05 березня 2022 року
22 лютого 2022 року
В часи невизначеності чи зростання напруги варто вміти подбати про себе. Особливо, якщо ви піклуєтеся про дітей або батьків похилого віку.
Тривога - це захисна реакція організму. Вона вмикається, коли відчуває небезпеку, сканує все навколо, готує організм до виживання та вимикається, коли небезпека минула.
Все набагато складніше, якщо загроза ніби є, але конкретно ми її не бачимо. Або ж, коли вона так і не настає. Адже тоді складно підготуватися, розслабитися. Ми ніби вимушені напружено жити до настання самої події. Живемо в очікувані гіршого.
Ми можемо розвинути здатність протистояти, адаптуватися і відновлюватися після стресу та негараздів, а також підтримувати або повертатися до стану психічного здоров’я, використовуючи ефективні стратегії подолання.
Нам варто розвивати індивідуальну стійкість, яка включає поведінку, думки та дії для сприяння особистого добробуту та психічного здоров’я.
Саме це допоможе нам жити у часи невизначеності.
Нижче, є декілька шаблонів, які можуть нагадати вам про способи турботи про себе, пригадати власні індикатори погіршення свого стану, згадати про способи покращення свого самопочуття та, при потребі, звернутися по допомогу.
Ніхто не мусить здогадуватися, що вам зле. Шукайте поміч, вона точно є.
Кілька місяців розмов довкола можливого військового конфлікту довели напругу в суспільстві та соцмережах до краю. Тривала тривога щодо потенційної загрози виснажує не гірше за реальну війну.
З кінця жовтня український медіапростір перебуває в стані постійної напруги. Не припиняється потік новин про скупчення російських військ на кордонах України, політики обмінюються різкими заявами, а у медіа миготять заголовки про перспективи нової великої війни між Росією та Україною.
На цьому тлі тривожність переповнює соцмережі, люди на роботі та під час випадкових зустрічей обговорюють перспективи війни, втечі чи виживання.
Одні радять, як збирати "тривожні валізки", інші наполягають, що вже час продавати майно, "доки не стало пізно". Є й ті, хто переконує, що жодної війни не буде і розводити паніку - марна справа. Але в усіх випадках емоції зашкалюють.
До Вашої уваги рекомендації, як правильно реагувати на ситуацію тривалої тривоги, непевності та інформаційного тиску.
"Заземленість" і контроль
Перше, про що потрібно себе спитати в нинішніх обставинах: що я можу контролювати? Зважаючи на те, що більшість українців ніяк не можуть вплинути на подальші військові та політичні події, треба сконцентруватись на собі, своєму житті, емоціях і поведінці. Тривоги через речі, на які ми не впливаємо, визивають ще більшу тривогу. Тому, передусім, треба усвідомити, що можуть статися різні речі, та визначитись, на що ви впливаєте, що ви контролюєте, які у вас є ресурси.
Тривога та паніка - реакція на невизначеність, на загрозу, контури якої ще не дуже визначені.
Щоб узяти ситуацію під контроль, треба зосередитись на своїх реакціях, спробувати провести межу між реальною та уявною загрозою, а також постаратись максимально конкретизувати та "заземлити" загрози, які ви бачите для себе. Поміркувати, що реально буде, якщо реалізується найгірший сценарій. Розглянути всі наслідки, починаючи від найгірших і закінчуючи найлегшими. Далі поміркувати, а що конкретно можемо зробити ми? Чи є у нас, наприклад, дача, куди можна евакуювати дітей? Чи вистачить питної води на тиждень? Які слабкі сторони у здоров'ї когось із родини? Хто з наших піде в тероборону? Словом, зробити певну "заземлену" ревізію реальних загроз і ресурсів.
Інформаційна дієта
В умовах постійного нагнітання тривоги та загроз експерти одноголосно радять обмежити споживання інформації - менше читати новин, менше сидіти в соцмережах, в ідеальні обмежитись кількома медіа, яким ви довіряєте.
Перевіряйте джерела інформації: не лінуйтеся поцікавитися професійною підготовкою експертів та лідерів громадської думки, розмежовуйте пропагандистів і журналістів.
Йдеться про здорове дозування. Адже постійне перебування в інформаційному потоці не залишає часу для повноцінної обробки інформації, необхідної для вашого мозку. В такій ситуації ви втрачаєте можливість самостійно проаналізувати ситуацію, відокремити "зерно і кукіль", сформувати власну реакцію. Громадянам треба робити паузи в споживанні новин через ЗМІ та соціальні мережі.
Перше, що треба зробити, вимкнути більшість каналів інформації. Адже, крім того, що може бути реальна війна, вже зараз відбувається війна інформаційна та психологічний терор.
Інформаційні атаки виснажують, викликають внутрішній дисбаланс, призводять до ірраціональної поведінки та психічних травм. Варто іноді влаштовувати собі медіадієту, обмежити вживання інформаційної "їжі", приділяючи більше уваги матеріальній і побутовій реальності, повноцінному зануренню у роботу, насолоді від спілкування. Варто виділити час на фізичне здоров'я та добробут.
Не "тривожна валізка", а "валізка безпеки"
Актуально мати під рукою найнеобхідніше у разі нагальної потреби. Але уникайте словосполучення "тривожна валізка". Назвіть це «базовим рюкзаком» чи «валізою індивідуальної безпеки». Варто думати у позитивному ключі замість негативного.
Водночас саме наявність такої валізки дає відчуття психологічної готовності до кризи. В цій ситуації спрацьовує простий психологічний механізм: людей найбільше лякає невідомість та страх втрати контролю над ситуацією, безпомічність. Тому підготовка таких валізок дає людині відчуття впливу на ситуацію та хоча б часткового її прогнозування, такий собі план "Б". Це є світовою практикою, наприклад, жителі Нової Зеландії мають при собі "аварійні комплекти" на випадок землетрусу.
Подбати про слабких
Постійна напруга та тривожні новини зачіпають не лише дорослих, але й дітей та літніх людей. Для них напруга посилюється ще й тим, що вони не можуть самі про себе подбати та залежать від інших. Дитячий психолог Світлана Ройз оприлюднила цілий довідник "Супергерої безпеки" про те, як з дітьми говорити про безпеку та надзвичайні ситуації. Вона радить робити це в формі гри, давати алгоритм дій на різні випадки, щоб діти відчували свою впевненість і готовність.
Найважливіше запевнити найслабших, що ви поряд, вони повинні розуміти, що можуть на вас розраховувати, що ви перебуваєте в стані спокою і впевненості. Впевненості не в тому, що війни не буде, а в тому, що ви можете щось зробити, щоб зберегти своє життя, здоров'я.
Вже з десятирічного віку з дітьми можна відверто говорити про те, що відбувається. Якщо вони запитують, чи буде війна, можна чесно відповідати, що це невідомо, але, ймовірно, що не буде. Пояснювати, як влаштований світ, та що ми можемо зробити, щоб захистити себе.
Головне - уникати тривожності у самих себе, коли ведете такі розмови. Емоції заражають, тому такі розмови потрібно вести, коли ви самі перебуваєте у спокійному, врівноваженому стані. Заражайте спокоєм, а не страхом.
Під час розмови слідкуйте за інтонацією та швидкістю мовлення (в стані хвилювання людина говорить швидше та підвищує інтонацію). Намагайтеся говорити не про емоції, а про факти.
Не ігноруйте страхи близьких, не знецінюйте їхні переживання простими заспокійливими фразами, на кшталт: "Все буде добре. Не говори дурниць". Спробуйте з'ясувати, чого конкретно боїться людина (смерті, тортур, голоду). Допоможіть їй сформувати реалістичне відчуття контролю ситуації та конструктивне бачення перспективи: "Поговорімо, як конкретно ти зможеш убезпечити себе".
Жити на повну
Тривожні новини - не привід відмовляти собі в тому, щоб жити повноцінним життям, дозволяти собі радощі та планувати майбутнє.
У будь-якій ситуації дбайте про здоров'я своє та своїх близьких, усвідомлюйте власні потреби, не покладайтеся сліпо на думки інших людей. Будьте дієвими, візьміть на себе відповідальність за своє життя. Частіше ставте собі прості запитання: "Що я зараз відчуваю? Чому? Чого я дійсно потребую? Мої дії обумовлені моїми потребами чи спровоковані ззовні?" Антуан де Сент-Екзюпері писав, що «діяльність рятує не лише від страху, але й від слабкостей, холоду, хвороб».
Важливо продовжувати жити своїм життям, а не тривожним невідомим майбутнім. Треба цінувати спокійні та світлі моменти життя, розуміти, що в цьому і є його цінність.
За результатами Internet публікацій
24 січня 2022 року
Як діяти, якщо навчальний заклад заміновано. Правила евакуації
В Україні почастішали випадки псевдомінування навчальних
закладів. Під час проведення евакуації вчителі мають діяти за такими правилами:
▪️Евакуація
здійснюється за звуковим сигналом.
▪️Нагадайте
дітям про головну мету евакуації (їхня безпека) та правила евакуації.
▪️Закрийте
двері та вікна.
▪️Візьміть
із собою шкільний аварійний набір.
▪️Перевірте
безпечність маршруту для евакуації.
▪️Під
час евакуації радять об’єднувати два класи/групи (один учитель очолює колону, а
інший завершує її).
▪️Допоможіть
дітям з інвалідністю.
▪️Евакуація
здійснюється до визначеного місця (визначається під час тренувальних навчань).
В нашому закладі це плац.
▪️Після
прибуття на визначене місце перевірте наявність усіх учнів за списком.
▪️Залишайтеся
зі своєю групою і просіть нікуди не розходитися.
▪️Якщо
небезпечні умови зникли, проведіть зворотну евакуацію до навчальних аудиторій.
Головні
правила евакуації для дітей розміщено на картинці.
Про небезпечні знахідки у мультфільмі https://youtu.be/BtVbo77gjbY
Ми постійно чимось незадоволені, нам завжди всього не вистачає. Просимо і скаржимося, що мало отримуємо. Не вміємо цінувати те, що у нас є. Але отримавши щось, ми або приймаємо це як належне, або забуваємо сказати «спасибі», або дякуємо поспіхом і знову чогось хочемо.
Насправді у нашому житті відбувається маса позитивних моментів, які ми просто не помічаємо, але повинні бути за них безмежно вдячними.
Суть практики. Потрібно завести спеціальний блокнот і перед сном записувати, за що ви дякуєте вашому життю. Відзначайте 5-10 різних моментів, що протягом дня викликали цю вібрацію подяки. Це стосується не тільки чогось незвичайного і значного. Важливо навчитися бути вдячними за різні приємні дрібниці, навіть якщо здається, що зараз у вас не найкращий період життя. Вечір – саме такий час, коли потрібно себе витягнути з суєти, підбити підсумки дня, згадати всі цікаві події, і з цими думками, уроками, розумінням заснути щасливими.
Ведіть щоденник подяки в будь-якій формі протягом тривалого часу, бажано 50 днів і більше, з зазначенням дат. І періодично перечитуйте записи, щоб зробити своє життя більш наповненим і усвідомленим.
Усім відомо, що сила написаного слова набагато вище проговореного, тим більше – сказаного в думках. Якщо просто в голові подумати: «Сьогодні було стільки хорошого!» – так не пройде. Коли починаєте записувати подяки, через короткий час, буквально через тиждень, по-іншому починаєте відчувати життя, заспокоюєтеся, більше уваги звертаєте на щось прекрасне і чудове. Суть щоденника – помічати маленькі фрагменти свого щастя. Ви здивуєтеся, як багато їх може виявитися!
За що можна дякувати?
1. Подяка світу, всесвіту, Богу, життю. Подякуйте за щось приємне, що сталося з нами протягом прожитого дня: за здоров’я, чудову весняну погоду, за те, що встигли зробити все заплановане, за своєчасні підказки, за дива і все хороше, що відбувається у вашому житті. Цінуйте те, що у вас є. Якщо ви будете вдячні світу, світ буде вдячний до вас.
2. Люди, яким ви вдячні. Записуйте не менше 5 осіб. Щодня ми спілкуємося з людьми, і кожен що-небудь привносить у наше життя. Це можуть бути знайомі, незнайомі, одні й ті самі люди, абсолютно різні. Знайдіть людей, яким хочете сьогодні подякувати, і напишіть, за що саме їм вдячні: за їхні хороші якості, за допомогу, натхнення, підтримку в творчості. Подякуйте дівчинці в кав’ярні, яка зробила вам смачну каву, продавцю в магазині, який пожартував і підняв вам настрій, блогеру на ютуб каналі, який вас надихнув і змотивував щось зробити. Це дуже важливо, і це потрібно цінувати.
Як часто допомогу близької людини, родича, сусідки, приятеля ми сприймаємо як належне? Ведучи щоденник подяки, ми наочно можемо показати собі, як важливі для нас їхня увага, турбота і любов, будемо цінувати своїх близьких ще більше. Якщо ви будете вдячні людям, люди будуть вдячні вам.
3. Подяка собі. Ваші досягнення, або що ви за сьогоднішній день зробили такого, за що можете себе похвалити, яких цілей досягли. Не забувайте про те, що ви унікальна особистість і кожен день щось долаєте. Дякуючи собі, ви будете розвивати почуття самоповаги, підтримувати самооцінку на досить високому рівні, відчувати себе більш гармонійною і щасливою людиною.
Головна функція щоденника вдячності – тримати фокус на позитиві. Тільки подумайте: кожен день ви сідаєте за свій блокнот і акцентуєте увагу на позитивних моментах, які відбулися з вами в житті. Згодом у вас сформується звичка позитивно мислити, а також мислити більш реально: бути «тут і зараз», не «відлітати в хмари» і не жити минулим. Завдяки даній практиці ви знайдете взаємозв’язки виникнення позитивних подій у своєму житті з метою їх повторення.
Також це прекрасно тренує вашу пам’ять і уважність. І навіть якщо ви думаєте, що день пройшов не дуже вдало, у вас поганий настрій і нема за що дякувати, подумайте ще кілька хвилин: обов’язково знайдеться подія або людина, якій ви сьогодні будете вдячні. Це дасть вам відчуття наповненості життя.
Щоденник подяки, однозначно, – один із інструментів духовного розвитку. Ця дуже проста і при цьому ефективна техніка дійсно допоможе змінити ваше життя, ставлення до світу і внутрішній настрій. Це чарівний інструмент, який змінює вашу реальність, адже вдячність – дуже сильна енергія. Навчившись дякувати письмово, вам буде набагато легше дякувати усно.
06 січня 2022 року
https://psihologtspto.blogspot.com/2022/01/blog-post.html
26 грудня 2021 року
Хочу подякувати всім хто долучився до Марафону "Потурбуйся про себе" системно чи ситуативно, усно чи письмово...
Надаю посилання на прекрасний матеріал 52 денного марафону "Потурбуйся про себе" з двохвилинними практиками на щодень 👉
https://nus.org.ua/news/resursnyj-kalendar-svitlanyj-rojz-zavantazhujte-odnym-fajlom/
15 грудня 2021 року
Буклет до Дня чаю 👉
https://psihologtspto.blogspot.com/2021/12/blog-post_88.html
14 грудня 2021 року
День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 👉
https://psihologtspto.blogspot.com/2021/12/blog-post_14.html
13 грудня 2021 року
До дня народження М. Леонтовича "Щедрик" у виконанні вінничан і не тільки... 👉
https://psihologtspto.blogspot.com/2021/12/blog-post_34.html
07 грудня 2021 року
Прем'єрний показ фільму "Розірви коло".
Ця стрічка розповідає історії жінок, кожна з яких змінює своє життя, виходячи з кола насильства.
У центрі сюжету – героїні Іва Стішун та Олександра Лебединська.
Сьогодні Іва займається темою домашнього насильства та створює власні проєкти для підтримки постраждалих.
Друга героїня «Розірви коло», Олександра Лебединська, втекла від чоловіка з маленькою донькою на руках. Не знаходячи в собі сил піти від кривдника, вона роками терпіла аб’юз, аж доки одного дня не викликала поліцію та не поїхала до притулку для постраждалих від насильства.
https://psihologtspto.blogspot.com/2021/12/blog-post_7.html
03 грудня 2021 року
Про міжнародний жест-прохання про допомогу 👉
https://psihologtspto.blogspot.com/2021/12/blog-post.html
02 грудня 2021 року
Кіно на вихідні про насилля 👉
https://psihologtspto.blogspot.com/2021/12/1.html
01 грудня 2021 року
До Всесвітнього дня солідарності із ВІЛ-позитивними людьми інформація тут 👉
https://psihologtspto.blogspot.com/2021/11/httpslearningapps.html
30 листопада 2021 року
Карантинні заходи обмежили нашу мобільність, та все ж ми продовжуємо шукати кращої роботи за кордоном. Шляхи «натоптані», досвід пошуку роботи є, отож і намагаємось виїхати на заробітки. Але чи замислювались ви над тим, наскільки захищеними ми є поза своєю країною? Чи безпечним буде перебування ТАМ?
29 листопада 2021 року
Нажаль, 86% свідків домагань у громадських місцях не знають як діяти в таких ситуаціях. Про це свідчать дані дослідження IPSOS проведеного у 8 країнах світу.
#Небезмежність - 📸 фотопроєкт, створений за підтримки Фонду ООН у галузі народонаселення, що об’єднав 14 історій жінок з різних міст нашої країни, які зазнали сексуальних домагань у громадських місцях.
«Не без меж» – саме від цього походить назва проєкту, де кожна історія – різна, але усі вони залишили слід у пам'яті героїнь, завдавши непоправної психологічної шкоди. Тріщини на склі, через яке зроблені світлини, символізують порушення особистих меж.
Небажані дотики, обмацування, жарти і натяки, пов'язані із зовнішністю, — це знайомо багатьом жінкам. 42% жінок зазнали стріт-гарасменту — сексуальних домагань у публічних місцях. І майже половина постраждалих не звертається за допомогою чи не намагаються притягнути порушника до відповідальности.
Також можна долучитися і до освітньої програми, щоб розуміти, як поводити себе або як допомогти іншій. Дізнатися більше про освітню програму: https://www.standup-international.com/ua/uk/
Фотопроєкт «Небезмежність» створено у межах інформаційної кампанії #UNFPAUkraine «Розірви коло» за підтримки уряду Великої Британії.
14 особистих історій стріт-харасменту у онлайн-презентації фотопроєкту #Небезмежність 📷
В рамках Акції "16 Днів проти насилля" тест і онлайн-тренінг: Ігнорувати або діяти. Як захистити себе й інших від домагань на вулиці? 👉
https://www.the-village.com.ua/village/knowledge/knowledge-promo/318221-loreal-promo-test
Також наголошуємо на необхідності поширювати інформацію про діяльність «гарячих ліній»:
- 1578 – з питань протидії торгівлі людьми;
- 1588 – з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству дітей;
- 0800505501 (безкоштовно зі стаціонарних);
- 527 (безкоштовно з мобільних) – з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.
Девіантна поведінка підлітків: причини та профілактика
Девіантна поведінка може проявлятися в різних формах:
– агресія;
– аутоагресія, суїцидальна поведінка;
– зловживання речовинами, які викликають порушення психічної діяльності (алкоголізм, наркоманія, токсикоманія);
– порушення харчової поведінки (переїдання, голодування);
– аномалії сексуальної поведінки (девіації, перверзії);
– надцінні психологічні захоплення – «трудоголізм», гемблінг, фанатизм, «паранойя здоров’я», колекціонування тощо;
– надцінні психопатологічні захоплення – «філософічна інтоксикація», сутяжництво та кверулянство;
– розлади потягів – клептоманія, дромоманія, піроманія тощо;
– характерологічні та патохарактерологічні реакції (емансипації, групування, компенсації, опозиції, гіперкомпенсації тощо);
– комунікативні девіації (аутизація, парааутизація, гіперспілкування, конформізм, псевдологія, нарцистична поведінка тощо);
– аморальна та неестетична поведінка;
– залежна поведінка.
Девіантна поведінка - це система вчинків або окремі вчинки, які суперечать прийнятим у суспільстві нормам і виявляються у вигляді порушень у збалансованості психічних процесів, неадекватності, порушенні процесу самоактуалізації або у вигляді відхилень від морального й естетичного контролю за своєю поведінкою.
Девіантна поведінка – це така поведінка, за якої спостерігаються відхилення хоча б від однієї з суспільних норм поведінки, а саме:
– правових норм;
– моральних норм;
– естетичних та етичних норм.
Соціальна проблематичність
Проблема девіантної поведінки та її корекції завжди була важливою у педагогіці, психології, кримінології, але останнім часом вона набуває масового характеру.
У період різких переломів у суспільстві часто порушується єдність буття і свідомості, виникає невідповідність взаємодії суб'єктів і соціальних інститутів, неадекватність соціальної політики і моралі. Розмитість норм, ослаблення соціальної регуляції спотворює духовні і культурні підвалини для такої поведінки. Відбувається розрив між прагненням до швидкого зростання матеріального добробуту і відсутністю важелів саморегуляції, заснованих на високій культурі, духовності.
Проблему девіантної поведінки аналізували такі науковці як Іван Єрмаков, Лідія Сохань, Микола Рижков, Євген Павлютенков, Василь Крижко, Тетяна Титаренко та інші.
Фактори ризику девіантної поведінки
Біологічні:
наслідки спадковості;
вплив природного середовища;
порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму;
вроджені психопатії;
мінімальні мозкові дисфункції внаслідок органічного враження головного мозку.
Психологічні:
акцентуації характеру;
інфантилізм;
підвищений рівень тривожності;
різноманітні реакції (емансипації, групування з друзями, відмови, компенсації, захоплення (хобі);
задоволення почуття цікавості;
потяг до самоствердження;
потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації.
Соціально-економічні:
зниження життєвого рівня населення;
майнове розшарування суспільства;
обмеження соціально схвалених способів заробітку;
безробіття;
доступність алкоголю та тютюну.
Соціально-педагогічні:
зростання кількості сімей з конфліктними та асоціальними стилями виховання.
Соціально-культурні:
зниження морально-етичного рівня населення;
поширення кримінальної субкультури;
руйнування духовних цінностей;
наростання неформальних об'єднань, в яких домінує культ сили;
пропаганда в засобах масової інформації насильницьких та безвідповідальних стереотипів поведінки.
Види девіантної поведінки
В залежності від способів взаємодії з реальністю та порушенням тих чи інших норм суспільства прояви девіантної поведінки поділяються на 5 видів:
Делінквентний вид девіантної поведінки - сукупність протиправних вчинків та злочинів, які не відповідають формально зафіксованим соціальним та юридичним нормам.
Адиктивний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється залежністю від різних хибних пристрастей.
Патохарактерологічний вид девіантної поведінки - поведінка, що зумовлюється патологічними змінами характеру, що сформувалися в процесі виховання.
Психопатологічний вид девіантної поведінки - ґрунтується на психопатологічних симптомах та синдромах - це прояви тих чи інших психічних порушень та захворювань.
Ґрунтується на суперцінностях - це виявлення обдарованості, таланту, геніальності в якійсь сфері діяльності, які виходять за рамки звичайного, нормального сприйняття.
На жаль, девіантна поведінка набула масового характеру. Зараз кожна друга родина стикається з ненормальною поведінкою дітей у підлітковому віці.
Джерела:
19 жовтня 2021 року
Готова до роботи Презентація до Дня відповідальності людини 19 жовтня
16 жовтня 2021 року
До Європейського Дня протидії торгівлі людьми (тренінг) готова до роботи з учнями презентація з таймінгом тривалістю 45 хвилин. На початку запитання для роздумів, міркувань і суперечок, в кінці презентації обґрунтовані відповіді на них.
Буклети/плакати, які можна роздрукувати як роздатковий матеріал для учнів:
10 жовтня 2021 року
До Дня психічного здоров’я
МК ненасильницьке спілкування: проблема "тихого" насилля в закладах освіти.
04 жовтня 2021 року
Матеріал до другого Національного антибулігового уроку від ГО "Не цькуй"
14 вересня 2021 року
Відеокурс "Убезпечені дорослі - у безпеці діти" заняття 1
Відеокурс "Убезпечені дорослі - у безпеці діти" заняття 2
Відеокурс "Убезпечені дорослі - у безпеці діти" заняття 3
Відеокурс "Убезпечені дорослі - у безпеці діти" заняття 4
Відеокурс "Убезпечені дорослі - у безпеці діти" заняття 5
10 вересня 2021 року
Тема самогубств є надзвичайно табуйованою у нашому соціумі, бо здається, що це десь далеко, цього не існує, не тут і не зараз. Хоча насправді це не так.
Сьогодні, до Всесвітнього дня запобігання самогубства для вас п’ять найпоширеніших міфів, які пов’язані з суїцидом, щоби розвінчати й долучитись до підвищення обізнаності людей у цій непростій темі.
▶️ Міф 1: Це небезпечно запитувати у людини в депресії, чи збирається він чи вона здійснити самогубство
Здається, що питання про це у людини в депресії може навпаки підштовхнути до суїциду. Насправді це працює не так – часто люди у таких станах потребують можливостей поділитись тим, що вони переживають зараз з іншими людьми, зокрема думками про суїцид. Практика показує, що це навпаки позитивно впливає на самопочуття людини.
▶️ Міф 2: Люди, які заявляють про бажання самогубства, просто шукають увагу
До всіх намірів, що пов’язані із самогубством слід ставитися серйозно – не відкидайте спробу самогубства як просто засіб для привернення уваги. Адже саме ця увага може врятувати комусь життя.
▶️ Міф 3: Люди вдаються до самогубства «на рівному місці»
Більшість людей, які здійснили суїцид, своїми словами або вчинками тим чи іншим способом повідомляли про свої наміри інших. Майже завжди є тривожні знаки: слова про кінець життя, роздача свого майна, перепади настрою, ізоляція від оточення. Помітивши таку поведінку, ще є шанс втрутитись, щоби уникнути трагічних наслідків.
▶️ Міф 4: Успішні люди не здійснюють самогубств
Може здаватись, що ті, хто мають гарну родину, успішну роботу, достаток й активне соціальне життя навіть не здатні замислитись про суїцид. Але насправді ми не знаємо, що відбувається всередині такої людини, які в неї думки. Така людина може бути навіть у вашому житті. Тож в такому разі обов’язково зверніть увагу на суїцидальні ознаки, а не відсторонюйтесь.
▶️ Міф 5: Якщо людина зробила спробу самогубства та вижила, він або вона більше ніколи цього не повторить
Насправді ж одна спроба самогубства розцінюється як індикатор подальших спроб. Ймовірно, що рівень небезпеки зростатиме з кожною наступною спробою, тож така людина потребує особливої уваги.
Бережіть себе, своїх близьких та будьте уважними один до одного, щоб зберегти дорогоцінне життя.
23 березня 2021 року
23 лютого 2021 року
До уваги освітян!
Презентуємо методичну скарбничку до Дня безпечного Інтернету (9 лютого 2021 р.):
🔸Методичні рекомендації «Небезпечні квести для дітей: профілактика залучення» - https://bit.ly/39GpVHZ
🔹Навчально-методичний посібник «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе», в якому розміщено заняття для учнів та учениць «Протидія кібербулінгу або лайфхак, як користуватись Інтернетом безпечно», ст. 141 - https://bit.ly/3pNEXBm
🔸Ліфлет «А з чим ти стикаєшся в Інтернеті?» - https://la-strada.org.ua/download/bezpeka-ditej-v-interneti
🎥Навчальний анімаційний ролик «Цінуй життя!» - https://youtu.be/GYjkgg7JO-M
⠀При використанні відеоролику просимо ознайомитись з методичними рекомендаціями до нього
Також матеріали з означеної теми ви можете знайти на сторінці "День безпечного Інтернету в Україні" в facebook за посиланням https://betterinternetcentre.org/?p=610
19 лютого 2021
НЕБЕЗПЕКА КІБЕРЧЕЛЕНДЖІВ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ
З розвитком інформаційно-комунікативних технологій наше життя стало значно зручнішим, а процеси формування, пошуку та обміну інформацією швидкими. Соціальні інтернет-додатки в наших гаджетах надають можливість легко отримувати послуги та розважатися, знайомитися з іншими та знаходити необхідних людей, працювати та навчатися тощо. Поряд з перевагами, слід констатувати появу тенденцій розширення ризиків і загроз впливу на соціально-психологічну безпеку та становлення особистості з боку віртуального інформаційного простору.
У соціальних мережах та платформах з`являється все більше небезпечних челенджів, а їх анонімність, безкарність, масштабність і швидкість лише сприяють розповсюдженню через величезну аудиторію в Інтернеті.
У таких викликах як «падіння в стрибку» (tripping jump challenge) або «проломити-череп-челендж» (skull-breaker challenge), масове отруєння капсулами для прання (tide pods challenge), «суїцидальний челендж Момо», «удушення \ непритомність \ втрата свідомості» (choking / fainting / pass-out challenge) й найостанніший – «випий 40 таблеток та....», в основному беруть участь, страждають та гинуть діти й підлітки. Про останній челендж стало відомо від 16 лютого, коли на Київщині загинула 13-річна дівчинка, її 12-річна подруга опинилася у лікарні, а на Чернігівщині отруїлися ще двоє школярок. На початку січня цього року загинуло вже троє підлітків з України через відновлену діяльність суїцидальної гри «Синій кит». Зафіксовані лише ці випадки, однак їх може бути значно більше.
У даному контексті, ми можемо розглядати такі челенджі як прояв буліциду, тобто загибель внаслідок кібербулінгу - інформаційного терору, що передбачає систематичні жорстокі дії з боку булера з метою нашкодити, порушити права жертви на безпечне здоров’я і життя, обмежити свободу волевиявлення тощо, використовуючи інформаційно-комунікативні засоби.
Чому саме підлітки?
Шкільний вік - це етап активного формування самооцінки, інтересів, моральних уявлень, соціальних установок й потреби в спілкуванні з однолітками. Підліток прагне отримати новий досвід та яскраві емоції, дізнатися, на що він здатний та усім продемонструвати свою винятковість, а соціальні мережі стають для нього платформою для отримання бажаного: якщо виконаєш челендж краще, яскравіше, крутіше інших, збереш більше переглядів, надихнеш аудиторію повторити, то тебе визнають. Однак, несформована психіка, соціальні невдачі, бажання втекти від реальних проблем, пандемічна ізоляція у сукупності з ненасильницьким постійним нав’язуванням популярних вірусних челенджів, знижує критичність підлітка до обраного ним тренду, і призводить до відповідних наслідків.
Як захистити?
✔️ Удосконалення знань і розуміння в області медіакомптенцій, інформаційно-комунікаційних компетенцій батьків, педагогів і вихователів — найкраща профілактика в боротьбі з різними феноменами кіберпростору;
✔️ Залежність від віртуального світу починається тоді, коли дитину не влаштовує реальність, тому батьки мають постійно приділяти увагу дитині не засуджуючи; забезпечити розвиток та зайнятість підлітка у гуртках, або хобі; говорити про реальні трагічні випадки та загрози, з якими можна стикнутися у інтернеті; звертати увагу на зміни поведінки, режиму сну та апетиту; розумно контролювати та встановлювати зрозумілі для дитини правила;
✔️ Соціальні мережі не завжди блокують контент, що закликає до небезпечних дій, адже челендж - величезна частина платформи, і не одразу розробники можуть помітити їх появу. Крім того, небезпечні тренди мають властивість мігрувати по різних платформах, або з’являтися із часовими проміжками. Однак, кожен користувач, помітивши контент, який може загрожувати життю та безпеці інших може звернутися до адміністрації сайту зі скаргою, і врятувати комусь життя.
Інформація надана дивізіоном НПА кіберпсихології та психологічної практики у цифровому середовищі, авторка Катерина Гордієнко Екатерина Гордиенко https://www.facebook.com/groups/infopsyfuture/?ref=share
18 лютого 2021
10 лютого 2021 Школа класного керівника в рамках предметного тижня етики і психології сімейного життя
Першонароджені діти виявилися допитливішими. Це пов'язано з тим, що первістки зазвичай більше орієнтовані на дорослих, більше з ними спілкуються. У дорослих – безліч різноманітних знань, інтересів, і вони із задоволенням заохочують дитину ставити питання і взнавати нове.
Виявлено, що дівчатка, що мають
молодшого брата, більш схильні до ревнощів, суперництва, агресивних реакцій,
ніж дівчатка, які мають молодших сестер.
Крістоф Кох пояснює це те, що матері
терплячіші до хлопчиків, що викликає у дівчаток ревнощі. Матері і, в деякій
мірі, батьки схильні захищати молодших братів від старших, що також впливає на
взаємини і особистісні характеристики сиблінгів.
Вплив старшої дитини на молодшу залежить
від різниці у віці. Так, молодший брат сестри, яка старша за нього на 4–6
років, може мати проблеми із статевою ідентифікацією.
Перед його очима – жіноча модель,
оскільки він переважно спілкується з жінками – з матір'ю і старшою сестрою. К. Кох
пише, що, згідно теорії З. Фрейда, батько сприяє дочці, а не синові, тому
приділяє йому менше уваги. По відношенню до брата старша сестра домінантна,
ревнива, дбайлива. Мати ставиться до нього м'якше, ніж до старшої дівчинки,
балує його і потурає у всьому, оскільки він – хлопчик, до того ж, молодший. В
результаті, хлопчик стає пасивним, переживає почуття неповноцінності.
Хлопчики, що мають старшого брата з
великою різницею у віці, в порівнянні з тими, хто має старшу сестру,
відрізняються великим ентузіазмом, амбіціями, агресивністю, наполегливістю і
широтою інтересів. Старший брат допомагає молодшому в його статевій
ідентифікації, що сприяє зменшенню причин для конфліктів між ними.
Отримані і статеві відмінності:
дівчатка, як і очікувалося, виявилися відповідальнішими, наполегливішими і
організованішими. В даному випадку спостерігається вплив різниці у віці. Коли
дівчинка старша за свого (брата чи сестру) менше, ніж на два роки, вона більш
ініціативна і домінанта, ніж хлопчик в тій же сиблінговій позиції. Це
пояснюється тим, що дівчатка схильні ідентифікувати себе з матір'ю, а хлопчики
– ні.
Екстейн, аналізуючи дослідження 1949–1965 рр., виділяє наступні відмінності між дітьми з різним порядком народження по різних характеристиках.
Першонароджені:
- успішніше інших сиблінгів;
- мають вищі інтелектуальні показники;
- краще вчаться;
- володіють вищою мотивацією;
- більше схильні до стресу;
- більш схильні до приєднання;
- демонструють більш зрілу поведінку;
- більш схильні піддаватися авторитетам;
- схильні до лідерства;
- нестійкі до стресу.
Середні діти:
- мають менше проблем в діяльності.
Молодші діти:
- мають вищу вірогідність схильності до
алкоголізму;
- діє як єдина дитина при різниці у віці
більше 7 років;
- відрізняються по когнітивних характеристиках.
Єдині діти:
- переживають потребу в досягненнях;
- мають високий рівень досягнень;
- мають більше проблем в поведінці;
- відчувають потребу в приєднанні під
впливом стресу.
Виділяють два типи первістків:
покірливі годувальники і заступники
(агресивні).
Покірливі годувальники.
Головний принцип та девіз таких осіб –
"Чим я можу вам допомогти?". На початку життя такі діти відчували
потребу у підтримці мами і тата, в дорослому віці вони будуть шукати схвалення
у вчителів та інших авторитетів. Такі люди відчувають потребу догоджати,
піклуватися про інших. Вони терплячі, тихо подавляють свої образи, однак потім
вони можуть виплеснути все наболіле назовні.
Годувальники (агресивні)
Це особи наполегливі, вольові, люблять
досягати своїх цілей. У них присутні якості "сторожового", іншими
словами вони уміють "дряпатися, чіплятися і кусатися".
Первістки в основному вчаться у
дорослих, тому недивно, що вони готові на все, щоби робити все правильно,
організовано і вчасно.
Сильні та слабкі сторони первістків
1.Схильність до лідерства
Сильна сторона - бере на себе відповідальність, знає, що робити.
Слабка сторона – може недооцінювати
ініціативи тих, хто залежить від нього; може виявитися занадто владним та
агресивним.
2. Агресивність
Сильна сторона – користується пошаною групи; люди слідують їх лідерству.
Слабка сторона – може іти по головах
інших, бути нечутливим, егоїстичним, надмірно сфокусованим на меті і
недостатньо уважним до почуттів інших.
3.Покорення
Сильна сторона – готовий співпрацювати, з ним легко працювати, хороший командний гравець.
Слабка сторона – його можуть
використовувати, знущатися над ним.
4.Перфекціонізм
Сильна сторона – завжди все робить правильно, не залишає роботу на потім.
Слабка сторона – надто часто
критикує себе та інших, ніколи не буває задоволеним, може відкладати роботу на
потім через страх "не достатньо хорошого" її виконання.
5.Організованість
Сильна сторона – усе під контролем, у курсі усіх подій, прагне не спізнюватися і дотримується графіку.
Слабка сторона – занадто переживає
через порядок, процес чи правила; не проявляє гнучкості, коли це необхідно;
нетерплячий до інших, не таких як він; не любить сюрпризи.
6. Наполегливість
Сильна сторона – амбіційний, ініціативний, енергійний, готовий жертвувати заради успіху.
Слабка сторона – піддає себе і
оточуючих небезпеці, стресам та тиску.
7. Любитель списків
Сильна сторона – ставить цілі та добивається їх; більше встигає зробити за день; планує свій день.
Слабка сторона – може бути занадто
зайнятим своїми справами, і не бачить того, що потрібно виконати негайно;
замкнутися в собі.
8.Логічність
Сильна сторона – у нього гострий розум; важко назвати нав’язливим
Слабка сторона - вважає, що завжди
правий і може не приділяти уваги думці інших.
Єдина дитина
Така дитина впродовж всього дитинства продовжує бути осереддям життя сім'ї, її балують, вона не пристосована до труднощів, до самостійного вирішення проблем. У дорослому житті особа постійно шукає підтримки від інших людей, оскільки звикла отримувати її від батьків і без неї відчуває себе невпевнено.
Одинокі єдині діти найчастіше є
критичними, і достатньо егоїстичними. У них присутня імовірність вираження
перфекціонізму.
Якщо батьки єдиної дитини ставилися до
свого чада як до маленького дорослого, постійно тиснули на нього і заставляли
бути зрілим, відповідальним і надійним, то дитина може виглядати дуже
впевненою, спокійною та врівноваженою ззовні, однак всередині дитина може
бунтувати і чинити опір тому, щоби бути "маленьким дорослим".
Сильні та слабкі сторони єдиних дітей
1.Впевненість в собі
Сильна сторона – довіряє власній
думці, не боїться приймати рішення.
Слабка сторона – може стати
егоїстична через батьківське ставлення.
2.Перфекціонізм
Сильна сторона – завжди все робить правильно, не залишає роботу на
потім.
Слабка сторона – надто часто критикує себе та інших, ніколи не буває
задоволеним, може відкладати роботу на потім через страх "не достатньо
хорошого" її виконання.
3.Організованість
Сильна сторона – усе під контролем,
у курсі усіх подій, прагне не спізнюватися і дотримується графіку.
Слабка сторона – занадто переживає
через порядок, процес чи правила; не проявляє гнучкості, коли це необхідно;
нетерплячий до інших, не таких як він; не любить сюрпризи.
6.Наполегливість
Сильна сторона – амбіційний,
ініціативний, енергійний, готовий жертвувати заради успіху.
Слабка сторона – піддає себе і
оточуючих небезпеці, стресам та тиску.
7.Любитель списків
Сильна сторона – ставить цілі та
добивається їх; більше встигає зробити за день; планує свій день
Слабка сторона – може бути занадто
зайнятим своїми справами, і не бачить того, що потрібно виконати негайно;
замкнутися в собі.
8.Логічність
Сильна сторона – у нього гострий
розум; важко назвати нав’язливим.
Слабка сторона - вважає, що завжди
правий і може не приділяти уваги думці інших.
Основною проблемою первістків та єдиних дітей є перфекціонізм.
Друга (середня) дитина
Другій дитині із самого початку задає темп старший брат або старша сестра: ситуація стимулює його досягати рекорди старшого сиблінга. Завдяки цьому нерідко темп розвитку такої дитини виявляється вищим, ніж у старшої дитини. Наприклад, друга дитина може раніше, ніж перша, почати розмовляти або ходити.
В результаті, стиль життя визначає
постійне прагнення довести свою першість над старшим братом або сестрою. Отже,
для середньої дитини характерна орієнтація на досягнення. Аби добитися
переваги, середня дитина використовує як прямі, так і обхідні методи. А. Адлер
також вважав, що середня дитина може ставити перед собою надмірно високі цілі,
що фактично підвищує вірогідність можливих невдач.
Для середніх дітей абсолютно нормальним
є відчуття покинутості, ігнорування і навіть приниження. Офіційне визначення
середньої дитини – це людина, народжена посередині між старшою і наймолодшою
дитиною. Тому, середні діти відчувають, що народилися занадто пізно і тому не
отримали всіх привілеїв і особливої уваги, які, як йому здається, дісталися
старшій дитині. Також, вони народжені надто пізно і не відкрили золоте дно, яке
випадає на долю наймолодших дітей, - послаблення вимог дисципліни зі сторони
батьків.
Для другої дитини перша буде прикладом,
зразком для наслідування, і спостерігаючи за діями старшої дитини, середня буде
виробляти свій власний життєвий стиль, який залежить від старшого сиблінга.
Середні діти, як правило, спілкуються з
ровесниками більше, ніж будь-яка інша дитина в сім’ї. Вони часто відчувають
себе зайвими, ніби не в своїй тарілці, вдома їх не розуміють, старші або
молодші сиблінги їх випереджають. Тому, не дивно, що для них друзі стають дуже
важливими, оскільки вони дають можливість середній дитині відчути себе
особливим, потрібним і значущим.
Через те, що батьки часто не приділяють
уваги середнім дітям, вони не завжди можуть добитися свого, тому вчаться вести
переговори та іти на компроміси. З іншої сторони, агресивна середня дитина, яка
любить конкурувати може застосовувати свої навики ведення переговорів з метою
стати успішним підприємцем.
Також, середні діти більше подібні на
"закриту книгу", вони вперті та незалежні, ніж інші сиблінги.
Поведінкою середньої дитини керують наступні фактори:
1. нагороди та
визнання;
2. уникнення
болі та розчарування;
3. розплати.
"Середні діти стають витривалими людьми, оскільки ми привикаємо до того, що життя достатньо несправедливе. Наші очікування від життя не настільки великі; ми більш терплячі у взаємостосунках. Середня дитина може сказати: "Ну, що ж, це не найкраще, але цього теж достатньо… " (Кетті Нессел, психолог)
Сильні та слабкі сторони середньої (другої) дитини
1.Росла під тиском
Сильна сторона - навчилася не бути
розпещеною.
Слабка сторона - може стати бунтарем.
2.Реальні очікування
Сильна сторона – навчилися реально
дивитися на речі.
Слабка сторона – через несправедливе
ставлення може стати підозрілим, цинічним.
3.Соціальна особистість
Сильна сторона – важливі
взаємостосунки; легко знаходить друзів і підтримує з ними стосунки.
Слабка сторона – друзі можуть стати
найважливішими, і бажання їх не образити може відобразитися на життєво важливих
рішеннях.
4.Незалежне мислення
Сильна сторона – робить все не так,
як у всіх; любить ризикувати; діє самостійно.
Слабка сторона – може стати впертим,
нездатним співпрацювати.
5.Вміння іти на компроміс
Сильна сторона – ладить з іншими;
володіє навиками згладжування конфліктів і ведення переговорів.
Слабка сторона – може прагнути до
миру будь-якою ціною; інші можуть цим користуватися.
6.Дипломатичність
Сильна сторона - миротворець; любить
вирішувати проблеми; вміє дивитися на конфлікти з різних сторін
Слабка сторона - не любить опозиції;вважає
за краще не ділитися своїми справжніми почуттями та думками.
7.Скритність
Сильна сторона - йому можна довірити
особисту інформацію; уміє берегти таємниці.
Слабка сторона - боязнь признатися в
потребі допомоги через незручність.
Остання дитина (наймолодша)
Положення останньої дитини унікальне у багатьох відношеннях. По-перше, така дитина ніколи не випробовує шоку "позбавлення трону" іншим сиблінгом і, будучи "малям" або "мазуном" сім'ї, може бути оточений турботою і увагою з боку не лише батьків, але, як це буває у великих сім'ях, старших братів і сестер. По-друге, якщо батьки обмежені в засобах, у дитини практично немає нічого свого, і їй доводиться користуватися речами інших членів сім'ї. По-третє, положення старших дітей дозволяє наймолодшій дитині задавати тон; у старших братів і сестер є більше привілеїв, тому наймолодша дитина переживає сильне почуття неповноцінності, разом з відсутністю відчуття незалежності.
Не дивлячись на це, наймолодша дитина
володіє однією перевагою: у неї висока мотивація перевершити старших сиблінгів.
В результаті, так дитина часто стає найшвидшим плавцем, кращим музикантом,
найбільш честолюбним студентом. Адлер інколи говорив про молодшу дитину, як про
можливого майбутнього революціонера.
Сильні та слабкі сторони наймолодшої дитини
1.Привабливість
Сильна сторона - її всі люблять, з нею легко і весело.
Слабка сторона - любить
маніпулювати; видається нечесною.
2.Любов до людей
Сильна сторона - добре розуміє інших; ефективно працює з людьми.
Слабка сторона - може стати недисциплінованою;
багато і довго розмовляє, мало робить.
3.Стійкість
Сильна сторона - прагне до цілі; не
приймає відмов.
Слабка сторона - надто вперта.
4. Простота
Сильна сторона - здається
справжньою, розслабленою і надійною.
Слабка сторона - може здатися
розсіяною, незібраною.
5. Прагнення бути в центрі уваги
Сильна сторона - весела і смішна,
знає як примусити інших помітити себе.
Слабка сторона – може стати
егоїстичним, не уважним до інших, імпульсивним, нетерплячим.
Кожен з наведених вище прикладів є стереотипним описом "типової" старшої, єдиної, середньої і наймолодшої дитини. Не у кожної дитини стиль життя повністю збігається із загальними описами. Позиція кожної дитини в сім'ї передбачає наявність певних проблем (наприклад, необхідність поступатися центральним положенням в сім'ї після того, як був об'єктом загальної уваги, конкурувати з тими, у кого більше досвіду і знань і тому подібне).
Об’єднана сім’я
Якщо дитина, народжена в одному порядку народження, виявляється на іншій гілці на дереві об’єднаної сім’ї, існує імовірність, що такій дитині прийдеться брати на себе іншу відповідальність і виконувати інші обов’язки. Тобто, часто дитині "присвоюється нова позиція" в об’єднаній сім’ї, в якій найчастіше відбувається конфлікт між первістками та між дітьми більш пізніх порядків народження.
Було виділено вісім типових родинних ролей.
Перший тип – він присутній в кожній сім'ї – це відповідальна дитина. Вона наглядає за іншими сиблінгами, допомагає їм. Якщо це хлопчик, то він виступає як помічник батька або його заступник, якщо той відсутній. Якщо це дівчинка, то вона стає як би другою матір'ю молодшим дітям. Великі сім'ї в значній мірі тримаються на плечах старших дітей. Але є і багаточисельні виключення. Наприклад, коли старший син не може узяти на себе цю роль, оскільки він – улюбленець матері, або у нього конфлікт з батьком, і тоді він прагне рідко бувати удома. Також і старша дочка може бути безвідповідальною, вона може бути розпещеною батьковою улюбленицею, або знаходитися в конфліктних стосунках з матір'ю.
Другий тип, що часто
зустрічається, – це той, хто слідує за відповідальним. Частіше це хлопчик. Він
не бореться із старшим за владу через контроль над сиблінгами, а набуває
популярності завдяки своїй чарівливості, чим доповнює роль першого. Він
товариський, легко вступає в контакт з людьми. Його люблять ті, що оточують –
батьки і інші люди. Він уважний і чуйний.
Третій тип – амбітний. Його
інтереси носять соціальний характер і лежать поза сім'єю. Займається багатьма
речами. Більшість цих дітей – дівчатка, часто треті і далі по порядку
народження. Така дитина не претендує на перші дві ролеві позиції в сім'ї, а
направляє свою активність зовні, в нове русло, де може проявити себе і стати
успішною.
Четвертий тип – студент. Він багато
читає, добре вчиться в школі, має високий інтелект, розумний. Він зазвичай
спокійний, працелюбний, методичний. Такі діти можуть бути першими в сім'ї, хто
закінчив коледж чи ВНЗ. Дівчатка і хлопчики цього типу в рівній пропорції. Як і
третій тип, він вибирає для себе інший шлях проявити себе.
П'ятий тип – егоцентричний. Це
ізольований член сім'ї. Його опис варіює від замкнутості до асоціальних
установок відносно інших сиблінгів. Інколи організовує свою життєву активність
поза сім'єю. Може бути яскравим, але знаходиться у стані війни зі усім світом.
Впертий, незалежний, не любить школу, не дуже відповідальний, але сприймає
життя дуже серйозно. Це частіше дитина чоловічої статі. Цей тип уникає змагання
з іншими сиблінгами.
Шостий тип –
найбезвідповідальніший член сім'ї. Він теж уникає змагань за досягнення. Він
усунений від родинного життя, але не у фізичних відносинах. Він просто знімає з
себе відповідальність за інших членів сім'ї.
Сьомий тип – це неблагополучна
дитина. Хтось з цього типу має фізичні недоліки, хтось – хронічні або тривалі
хвороби, хтось просто іпохондрик. В будь-якому випадку, цей тип використовує
свої недоліки, аби виправдати свої поразки. Це можуть бути і дівчатка, і
хлопчики.
Восьмий тип – улюбленець. Це
розпещена дитина. Рідко велика сім'я обходиться без цього типу сиблінга.
Частіше це пізня дитина, наймолодша. Таку дитину особливо балує мати. Останні
сиблінги визнають його улюбленцем, вважають, що йому більше дозволяється, ніж іншим.
Цих вісім типів не обов'язково присутні в кожній сім'ї, хоч би тому, що не у всіх сім'ях є стільки дітей. Є і інші типи сиблінгів – "козел відпущення", "дівчинка-шибеник", "перфекціоніст", "слабак", "тихоня", "біла ворона", "умілець" і ін. Але вони не так поширені, як перші вісім типів.
Мозак розглянув питання суперництва між
сиблінгами і прийшов до висновку, що зі збільшенням різниці у віці суперництво
між дітьми зменшується. Так, при різниці між двома дітьми в 7 і більше років,
вони обоє розвиваються практично як єдині діти.
05 лютого 2021 Відновлення ресурсів
04 лютого 2021 Лайфхаки, які допоможуть утримати увагу дітей під час онлайн-занять:
📌Виділіть достатньо часу для пояснення, як користуватись обраною платформою. Завдяки цьому учні рідше відволікатимуться на вирішення технічних проблем в майбутньому.
📌Починайте урок нестандартно. Це може бути ребус, в якому зашифрована тема заняття, прохання поділитись настроєм з класом, перегляд короткого відео тощо. Це допоможе дітям відірватися від попередніх занять, а у довгостроковій перспективі – менше запізнюватись на урок.
📌Анонсуйте не лише тему уроку, а і його структуру та цілі: наприклад, спочатку буде тест, потім пояснення матеріалу, далі дві практичні вправи та робота в групах.
📌Додайте фізичні розминки. Це може бути гімнастика для очей, дихальні вправи або гра.
📌Давайте учням можливість висловитись: поділитись особистими враженнями та думками на тему уроку, працювати у групах та презентувати результат тощо.
📌Додайте інтерактиву: онлайн-вікторини, навчальні ігри, перегляд відео із подальшим виконанням завдання по ньому.
📌Привернути увагу допоможуть й періодичні прохання написати відповідь на запитання у чат.
19 січня 2021 року Онлайн школа класного керівника
Онлайн діагностику рівня емоційного вигоряння можна пройти у будь який час за посиланням 👉 Онлайн діагностика рівня емоційного вигоряння
"Емоційне вигорання: роль фантазії в арт-терапії" заняття за попередньою реєстрацією 27 січня о 16.00 год. за 👉 https://fb.me/e/JV4bwlOe
А на заняття з профілактики емоційного вигоряння і як жити з цим далі запрошую 28 січня за посиланням 👉 З Мариною Діденко
04 грудня 2020 року Засідання педагогічної ради "Підсумки профорієнтаційної роботи"
Відповідно до плану педагогічної роботи, другу частину чергового засідання проведено онлайн сьогодні, четвертого грудня. Було презентовано "Підсумки профорієнтаційної роботи за 2019-2020 навчальний рік".
Директор Центру Валерій Васильович Дяків доповідав про перевиконання плану набору на 114%.
Про заходи, які дозволили забезпечити такі результати розповіла заступниця директора з навчально-виховної роботи Світлана Володимирівна Рабодзей.
Найбільша кількість учнів першого курсу приїхали до Центру з Шаргородського, Вінницького та Липовецького районів. Про динаміку набору в розкладці по районах області і школах міста протягом останніх п'яти років розповіла співдоповідачка – практичний психолог Ольга Евгеніївна Гаджук.
24 листопада 2020 року Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства"
Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства» з нагоди відзначення 25 листопада - Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства над жінками; 1 грудня - Всесвітнього дня боротьби із СНІДом; 2 грудня - Міжнародного дня боротьби за скасування рабства; 6 грудня - річниці з дня «Монреальської різанини»; 10 грудня - Міжнародного дня прав людини.
Метою проведення акції «16 днів проти насильства» є привернення уваги громадськості до актуальної для українського суспільства проблеми подолання насильства в сім’ї, щодо жінок, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми, забезпечення рівних прав жінок і чоловіків та активізація партнерського руху органів державної влади, закладів освіти, громадських організацій до проблем насильства в сім’ї та захисту прав жінок.
Радою Європи спільно з Міністерством освіти і науки України в рамках проєкту Ради Європи «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні» було підготовлено та адаптовано інформаційні матеріали, які можуть бути додатковим ресурсом у проведенні заходів до вищевказаних днів, доступні за посиланнями, а саме:
1. Серія із 6-ти навчальних відеоуроків для батьків та дорослих, які працюють з дітьми та для дітей «Батьківство в епоху цифрових технологій»:
1) Захист дітей онлайн https://vimeo.com/464178591;
2) Сексуальний шантаж https://vimeo.com/464179613;
3) Секстинг https://vimeo.com/464177511;
4) Секс-чатинг https://vimeo.com/464176581;
5) Грумінг https://vimeo.com/464181532;
6) Зображення сексуального характеру, що використовуються для помсти https://vimeo.com/464180697.
2. Відеоролик «Почни говорити» для дітей та дорослих щодо попередження сексуальних домагань в спорті. Ролик доступний за посиланням http://vimeo.com/477933967.
3. Відеоролик «Розкажи дорослому, якому довіряєш» щодо попередження сексуального насильства щодо дітей в колі довіри. Ролик доступний за посиланням http://vimeo.com/292080839.
4. Буклет «Дізнайся про свої права в цифровому середовищі» з рекомендаціями Ради Європи щодо поваги, захисту та здійснення прав дитини в цифровому середовищі для дітей та молоді. Буклет доступний за посиланням http://rm.coe.int/leam-about-your-rights-in-a-digital-environment-ukr/1680a052c2.
Всі вищевказані та інші матеріали Проєкту «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні» доступні на сайті Міністерства освіти і науки України та Офісу Ради Європи за посиланням https://www.coe.int/uk/web/kyiv/combating-violence-against-children-in-ukraine в розділі «Підвищення обізнаності та запобігання».
Матеріали педагогічної ради на тему "Запобігання булінгу у закладі ЗП(ПТ)О" від 12 січня 2020 року 👉
https://drive.google.com/file/d/13cnqJFFAh0LFSTOe-Gu-yWLq9K6CgeVQ/view?usp=sharing
16 днів протидії насильству
