До 30 річчя психологічної служби системи освіти України
Одного разу двоє опинилися в незнайомій країні перед найвищою горою. Їм потрібно було перейти через цю гору, і вони розуміли, що в цій подорожі потрібен провідник. Провідник прийшов, і перед початком шляху сказав їм:
«Перш за все, ми повинні домовитися з вами про взаємну повагу: я поважаю вас і вашу подорож, а ви поважаєте мене і мій досвід.
Я багато років воджу людей, але кожен раз ми піднімаємося на різні гори. Я знаю, як ходити по горах, але саме цю гору я бачу вперше. Тому не втрачайте пильності, будьте так само уважні і відповідальні, як і я.
Я можу йти тільки поруч з вами, але ноги за вас я пересувати не можу. Якщо ви не захочете піти по шляху, запропонованому мною — це буде ваш вибір.
В горах холодно, тому я не буду затягувати нашу подорож.
Я з вами тимчасово. Я покину вас, як тільки зрозумію, що далі ви зможете йти самі до тієї мети, яку ви собі вибрали.
І останнє. Я нікому не розповім, що підкоряв з вами цю гору ».
І вони вирушили в дорогу. Це було нелегко, був і відчай, і нова надія. І незадовго від вершини провідник покинув подорожуючих. І вони дійшли, і бачили схід Сонця. А з іншого боку гори виявився квітучий сад.
Десь приблизно так виглядає робота психолога з клієнтами
